12.04.2018 | 09:35

Податкову декларацію про майновий стан і доходи зручніше подати в електронному вигляді

ВУкраїні триває кампанія декларування громадянами доходів, отриманих у минулому році. Громадяни зобов’язані включити суму отриманих доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати не пізніше 02 травня 2018 року річну податкову Декларацію про майновий стан і доходи за наслідками звітного 2017 року, а також нарахувати і сплатити до бюджету податок з таких доходів за ставкою 18 % до 01 серпня 2018 року та військовий збір за ставкою 1,5 %.

З детальною інформацією щодо порядку заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи та її формою можна ознайомитись на офіційному веб-порталі ДФС за посиланням: http://sfs.gov.ua/deklaruvannya-dohodiv-gromadyan-2018.

Податкову декларацію про майновий стан і доходи зручніше подати в електронному вигляді, використовуючи електронний сервіс ДФС «Електронний кабінет платника»(https://cabinet.sfs.gov.ua/та особисті ключі електронного цифрового підпису.

 

Починаючи з 2018 року авансові внески при виплаті дивідендів платники єдиного податку не сплачують

Відповідно до п.п. 57.1 прим. 1. 1 п. 57.1 прим. 1 ст. 57 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами і доповненнями (далі – ПКУ) у разі прийняття рішення щодо виплати дивідендів платник податку на прибуток - емітент корпоративних прав, на які нараховуються дивіденди, проводить зазначені виплати власнику таких корпоративних прав незалежно від того, чи є оподатковуваний прибуток, розрахований за правилами, визначеними ст. 137 ПКУ.

Згідно з п.п. 57.1 прим. 1. 2 п. 57.1 прим. 1 ст. 57 ПКУ у редакції, що діє з 01.01.2018, крім випадків, передбачених п.п. 57.1 прим. 1. 3 п. 57.1 прим. 1 ст. 57 ПКУ, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку на прибуток.

Авансовий внесок розраховується з суми перевищення дивідендів, що підлягають виплаті, над значенням об’єкта оподаткування за відповідний податковий (звітний) рік, за результатами якого виплачуються дивіденди, грошове зобов’язання щодо якого погашене. У разі наявності непогашеного грошового зобов’язання авансовий внесок розраховується зі всієї суми дивідендів, що підлягають виплаті. Авансовий внесок обчислюється за ставкою, встановленою п. 136.1 ст. 136 ПКУ. Сума дивідендів, що підлягає виплаті, не зменшується на суму авансового внеску.

Обов’язок з нарахування та сплати авансового внеску з податку за визначеною п. 136.1 ст. 136 ПКУ ставкою покладається на будь-якого емітента корпоративних прав (крім платників єдиного податку), що є резидентом, незалежно від того, чи користується такий емітент пільгами із сплати податку, передбаченими ПКУ, чи у вигляді застосування ставки податку іншої, ніж встановлена п. 136.1 ст. 136 ПКУ.

Отже, починаючи з 01.01.2018, для платників єдиного податку (третьої та четвертої групи) відмінено обов’язок з нарахування та сплати авансового внеску при виплаті дивідендів. Тобто, платники єдиного податку (третьої та четвертої групи) не нараховують та не сплачують до бюджету авансові внески з податку на прибуток при виплаті з 01.01.2018 дивідендів, в тому числі за результатами фінансово-господарської діяльності за періоди до 01.01.2018.

 

Перереєстрація платника ПДВ у разі зміни місцезнаходження, пов’язаного зі зміною адміністративного району

Перереєстрація платника ПДВ у разі зміни місцезнаходження (місця проживання), пов’язаного зі зміною адміністративного району, здійснюється згідно з вимогами ст. 183 Податкового кодексу України  та розділом IVПоложення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Мінфіну від 14.11.2014 № 1130.

Для перереєстрації платник ПДВ (юридична особа та фізична особа-підприємець) подає до контролюючого органу за місцезнаходженням (місцем проживання) (основне місце обліку) додаткову реєстраційну заяву за ф. № 1-ПДВ з позначкою «Перереєстрація».

 У разі зміни місцезнаходження суб’єкта господарювання – платника податків, що пов’язана зі зміною адміністративно-територіальної одиниці:

- одночасно із зняттям з обліку юридичної особи (крім юридичних осіб, які включені до Реєстру неприбуткових установ та організацій) або фізичної особи – підприємця за основним місцем обліку здійснюється взяття на облік платника податків за неосновним місцем обліку без подання заяви платником податків;

- до закінчення року платник податків обліковується в контролюючому органі за попереднім місцезнаходженням (неосновне місце обліку) з ознакою того, що він є платником податків до закінчення року, а в контролюючому органі за новим місцезнаходженням (основне місце обліку) – з ознакою того, що він є платником податків з наступного року.

У контролюючому органі за неосновним місцем обліку платник податків сплачує всі податки та збори, які згідно із законодавством мають сплачуватись на території адміністративно-територіальної одиниці, що відповідає неосновному місцю обліку, щодо таких податків подає податкові декларації (розрахунки, звіти) та виконує інші обов’язки платника податків, а контролюючий орган стосовно платника податків здійснює адміністрування таких податків, зборів.

Починаючи з 1 січня наступного року, платник податків подає податкові декларації (розрахунки, звіти) та виконує інші обов’язки платника податків до контролюючого органу за новим місцезнаходженням (місцем проживання), (основне місце обліку).         

 Платниками податків, на яких не розповсюджуються такі норми є:

- юридичні особи, які не є суб’єктами господарювання відповідно до норм Господарського кодексу України;

- відокремлені підрозділи юридичної особи;     

- особи, які здійснюють незалежну професійну діяльність.     

Для зазначених платників сплата податків та подання звітності, здійснюється за новим місцезнаходженням (місцем проживання) з дати взяття па облік у контролюючому органі за новим місцезнаходженням (місцем проживання).

З таким роз’ясненням можна ознайомитись на офіційному веб-порталі Державної фіскальної служби України у Загальнодоступному інформаційно-довідковому ресурсі (категорія 101.02).

 

Хто може отримувати заробітну плату в іноземній валюті

Статтею 7 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (далі - Декрет) передбачено, що у розрахунках між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту використовуються як засіб платежу іноземна валюта та грошова одиниця України - гривня. Такі розрахунки здійснюються лише через уповноважені банки в порядку, установленому Національним банком України.

Використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави для здійснення розрахунків між резидентами і нерезидентами допускається за умови одержання індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Згідно із постановою Правління Національного банку України «Про затвердження нормативно-правових актів Національного банку України» оплата праці нерезидентів, які згідно з укладеними трудовими договорами (контрактами) працюють в Україні, виплати матеріальної допомоги, премій та призів є поточними неторговельними операціями в іноземній валюті.

Відповідно до Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року №492, з поточного рахунку в іноземній валюті юридичних осіб - резидентів за розпорядженням власника рахунку здійснюються, зокрема, оплата праці працівникам-нерезидентам, які згідно з укладеними трудовими договорами (контрактами) працюють в Україні, а саме виплата готівкою або перерахування на рахунки цих осіб, відкриті в уповноважених банках України.

З урахуванням викладеного, оплата праці нерезидентів, які згідно з укладеними трудовими договорами (контрактами) працюють в Україні, може здійснюватись в іноземній валюті, при цьому зазначені операції не потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.

 

Коли рішення про сплату транспортного податку можна скасувати

Відповідно до пп. 267.6.10. п. 267.6. статті 267  Податкового кодексу України (далі – ПКУ) з транспортного податку податкові повідомлення-рішення можуть бути скасовані (відкликані) на підставі:

заяви платника податку, поданої до контролюючого органу за місцем своєї реєстрації для проведення звірки даних щодо:

- об’єктів оподаткування, що перебувають у власності платника податку;

- розміру ставки податку;

- нарахованої суми податку.

При виявленні розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів (зокрема, документів, що підтверджують право власності на об’єкт оподаткування, перехід права власності на об’єкт оподаткування), контролюючий орган за місцем реєстрації платника податку проводить перерахунок суми транспортного податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

 

Декларування доходів громадян: хто має декларувати свої доходи

Останній день подання податкової декларації про майновий стан і доходи (далі - Декларація) за 2017 рік - 2 травня 2018 року.

У Декларації фізичні особи - платники податків зобов’язані задекларувати доходи, отримані ними протягом 2017 року, та самостійно визначити податкові зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб (далі - ПДФО) за відповідними ставками (18% або 5%) і військового збору (далі - ВЗ) за ставкою 1,5%.

Податковим кодексом України, зі змінами (далі - ПКУ), визначено, які види доходів, отримані протягом звітного року, зобов’язані декларувати фізичні особи.

До таких доходів, які підлягають обов’язковому декларуванню за наслідками 2017 року, належать, зокрема:

● доходи, отримані від особи, яка не є податковим агентом, крім випадків прямо передбачених ПКУ (ставка ПДФО - 18%, ВЗ - 1,5%);

● іноземні доходи (ставка ПДФО - 18%, ВЗ - 1,5%);

● окремі види оподатковуваних доходів (прибутків), що не підлягають оподаткуванню під час їх нарахування чи виплати податковими агентами, але не є звільненими від оподаткування (ставка ПДФО - 18%, ВЗ - 1,5%);

● операції з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у пп.165.1.2, 165.1.40 і 165.1.52 п. 165.1 ст. 165 ПКУ (ставка ПДФО - 18%, ВЗ - 1,5%);

● доходи від здавання в оренду нерухомого майна, якщо орендар є фізичною особою, яка не є суб’єктом господарювання, крім доходів від надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю (ставка ПДФО - 18%, ВЗ - 1,5%);

● сума заборгованості платника за укладеним ним цивільно-правовим договором, за якою минув строк позовної давності та яка перевищує суму, що становить 50% місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року (ставка ПДФО - 18%, ВЗ - 1,5%);

● основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов’язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі, якщо його сума перевищує 50% однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. При цьому кредитор повідомив платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу (ставка ПДФО - 18%, ВЗ - 1,5%);

● доходи, отримані від продажу власної сільськогосподарської продукції (крім продукції тваринництва), що вирощена, зібрана, виготовлена, вироблена, оброблена та/або перероблена безпосередньо фізичною особою на земельних ділянках, що перевищує 2 гектари при умові отримання таких доходів від інших фізичних осіб, які не зареєстровані як самозайняті особи (ставка ПДФО - 18%, ВЗ - 1,5%);

● при продажу власної продукції тваринництва груп 1 – 5, 15, 16 та 41 УКТ ЗЕД, якщо їх сума сукупно за рік перевищує 100 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного року (ставка ПДФО - 18%, ВЗ - 1,5%);

● цільова благодійна допомога у вигляді коштів, яка не використана протягом строку, встановленого умовами такої допомоги, але не більше 12 календарних місяців,

наступних за місяцем отримання такої допомоги, за винятком отримання благодійної допомоги у вигляді ендавменту (пожертва коштів чи майна) (ставка ПДФО - 18%, ВЗ - 1,5%);

● сума отриманої благодійної допомоги платників податку, визначених пп.165.1.54 ст. 165 ПКУ, у сумі, що сукупно протягом звітного (податкового) року перевищує 1000 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року (ставка ПДФО - 18%, ВЗ - 1,5%);

● отримання нецільової благодійної допомоги від благодійника - фізичної чи юридичної особи, якщо загальна сума отриманої нецільової благодійної допомоги протягом звітного податкового року перевищує її граничний розмір, установлений абзацом першим пп. 169.4.1 ст.169 ПКУ (ставка ПДФО - 18%, ВЗ - 1,5%);

● доходи від операцій з продажу (обміну) майна, дарування, при нотаріальному посвідченні договорів, за якими не був сплачений податок, у разі, якщо такі доходи підлягають оподаткуванню (ставка ПДФО 5%, ВЗ - 1,5%);

● при операціях з продажу (обміну) резидентами об’єктів рухомого майна у разі, якщо таким платником податків не сплачено податок до нотаріального вчинення дії або дія вчинена безпосередньо в сервісних центрах МВС та при умові, що такі доходи підлягають оподаткуванню (ставка ПДФО 5%, ВЗ - 1,5%);

● при успадкуванні (даруванні) резидентами майна від осіб, що не є членами сім’ї першого ступеня споріднення у разі, якщо таким платником податків не сплачено податок до нотаріального вчинення дії (ставка ПДФО - 5%, ВЗ - 1,5%);

● при успадкуванні (даруванні) резидентами майна від спадкодавця-нерезидента (ставка ПДФО - 18%, ВЗ - 1,5%);

● отримання у власність майна за рішенням суду про зміну власника та перехід права власності на таке майно (ставка ПДФО - 5%, ВЗ - 1,5%).

Звертаємо увагу, що з 2018 року за наслідками 2017 року вже немає обов’язку подавати річну Декларацію, якщо протягом року отримувалися доходи від двох і більше податкових агентів.