05.08.2019 | 15:45

Штрафні санкції та пеня за порушення строків сплати податкового зобов’язання по платі за землю у випадку не сплати платником податку податкового зобов’язання, задекларованого в податковій декларації з плати за землю

          Використання землі в Україні є платним (ст. 260 Земельного кодексу України від 25.10.2001 р. № 2768 – III зі змінами та доповненнями (далі - ЗКУ)).

           Відповідно до п. 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 01 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію з плати за землю (далі – податкова декларація) на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст. 46 ПКУ, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

           Платник плати за землю має право подавати щомісяця звітну податкову декларацію, що звільняє його від обов’язку подання податкової декларації не пізніше 20 лютого поточного року, протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним (п. 286.3 ст. 286 ПКУ).

            Згідно з п. 287.3 ст. 287 ПКУ податкове зобов’язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

           Відповідно до п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПКУ податковий борг – сума узгодженого грошового зобов’язання, не сплаченого платником податків у встановлений ПКУ строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному ПКУ.

          Погашення податкового боргу – зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом (п.п. 14.1.152 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).

         Згідно з п. 126.1 ст. 126 ПКУ у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов’язання (крім випадків, передбачених п. 126.2 ст. 126 ПКУ) протягом строків, визначених ПКУ, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

-при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, – у розмірі 10% погашеної суми податкового боргу;

-при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, – у розмірі 20% погашеної суми податкового боргу.

        Нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми податкового зобов’язання, визначеного, зокрема, платником податків, у тому числі у разі внесення змін до податкової звітності внаслідок самостійного виявлення платником податків помилок відповідно до ст. 50 ПКУ, - після спливу 90 календарних днів (270 календарних днів у разі здійснення платником податків самостійного коригування відповідно до п.п. 39.5.4 п. 39.5 ст. 39 ПКУ), наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов’язання (п.п. 129.1.3 п. 129.1 ст. 129 ПКУ).

        На суми грошового зобов’язання, визначеного п.п. 129.1.3 п. 129.1 ст. 129 ПКУ (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), нараховується пеня за кожний календарний день прострочення у його сплаті, починаючи з 91 календарного дня (з 271 календарного дня у разі здійснення платником податків самостійного коригування відповідно до п.п. 39.5.4 п. 39.5 ст. 39 ПКУ), що настає за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов’язання, із розрахунку 100 відс. річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день (абзац другий п. 129.4 ст. 129 ПКУ).

        Отже, якщо податкове зобов’язання з плати за землю, самостійно визначене платником в податковій декларації, не сплачено протягом строків, визначених ПКУ, а погашення податкового боргу відбулося внаслідок подання уточнюючої декларації зі зменшенням суми раніше нарахованого зобов’язання, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу, передбаченого у п. 126.1 ст. 126 ПКУ, з урахування загального строку затримки сплати суми податкового боргу.

         Також, після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов’язання, на суму податкового боргу нараховується пеня відповідно до норм ст. 129 ПКУ.

 

Фізична особа має депозитний рахунок у банку. Як оподатковуються проценти?

         Головне управління ДФС у Харківській області  повідомляє, що до пасивних доходів, які оподатковуються податком на доходи фізичних осіб, належать проценти на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок.

         Податковим агентом платника податку під час нарахування на його користь доходів у вигляді процентів є особа, яка здійснює таке нарахування.

        Доходи, у вигляді процентів на суми банківських депозитних рахунків, остаточно оподатковуються податковим агентом під час їх нарахування.

         Ставка податку на доходи у вигляді процентів на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок встановлена  у розмірі 18% до бази оподаткування.

         Такі доходи є об'єктом оподаткування військовим збором за ставкою 1,5%.

         У строки, визначені для місячного податкового періоду, податковим агентом до бюджету сплачується (перераховується) загальна сума податку на доходи фізичних осіб, нарахованого за ставкою 18% із загальної суми процентів, нарахованих за податковий (звітний) місяць на суми банківських вкладних (депозитних) або поточних рахунків.

         Отже, банківська установа, яка є податковим агентом, перераховує податок на доходи фізичних осіб із сум процентів, нарахованих за звітний місяць на суми банківських вкладних (депозитних) або поточних рахунків фізичних осіб. Таке перерахування здійснюється у термін не пізніше 30 календарних днів, наступних за місяцем нарахування доходу.

 

До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід від надання майна в лізинг, оренду або суборенду

         До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається, зокрема, дохід від надання майна в лізинг, оренду або суборенду (строкове володіння та/або користування).

      Доходи, від надання в оренду (суборенду), житловий найм (піднайм) нерухомого майна оподатковуються податковим агентом під час їх виплати за їх рахунок.  Ставка податку становить 18 відсотків.

      Згідно з п.п. 164.2.5 п. 164.2 ст. 164 розд. ІV Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються, зокрема, дохід від надання майна в лізинг, оренду або суборенду (строкове володіння та/або користування), визначений у порядку, встановленому п. 170.1 ст. 170 ПКУ.

      Відповідно до п.п. 170.1.1 п. 170.1 ст. 170 ПКУ податковим агентом платника податку – орендодавця щодо його доходу від надання в оренду (емфітевзис) земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю є орендар.

     При цьому об’єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеної в договорі оренди, але не менше ніж мінімальна сума орендного платежу, встановлена законодавством з питань оренди землі.

     Підпунктом 170.1.2 п. 170.1 ст. 170 ПКУ передбачено, що податковим агентом платника податку – орендодавця під час нарахування доходу від надання в оренду об’єктів нерухомості, інших, ніж зазначені в п.п. 170.1.1 п. 170.1 ст. 170 ПКУ (включаючи земельну ділянку, що знаходиться під такою нерухомістю, чи присадибну ділянку), є орендар.

     Разом з тим, об’єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеної в договорі оренди, але не менше ніж мінімальна сума орендного платежу за повний чи неповний місяць оренди.

     Доходи, від надання в оренду (суборенду), житловий найм (піднайм) нерухомого майна оподатковуються податковим агентом під час їх нарахування (виплати) за ставкою, визначеною п. 167.1 ст. 167 ПКУ (п.п. 170.1.4 п. 170.1 ст. 170 ПКУ).

     Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 ПКУ (п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПКУ).

     Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету (п.п. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 ПКУ).

     Якщо оподатковуваний дохід надається у негрошовій формі чи виплачується готівкою з каси податкового агента, податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом трьох банківських днів з дня, що настає за днем такого нарахування (виплати, надання) (п.п. 168.1.4 п. 168.1 ст. 168 ПКУ).

     Відповідно до п. 167.1 ст. 167 ПКУ ставка податку становить 18 відс. бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пп. 167.2 - 167.5 ст. 167 ПКУ) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв’язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

 

Єдиний податок «спрощенцями» четвертої групи

      Платники єдиного податку четвертої групи сплачують єдиний податок щоквартально протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу, у таких розмірах:

у I кварталі – 10 відсотків;

у II кварталі – 10 відсотків;

у III кварталі – 50 відсотків;

у IV кварталі – 30 відсотків.

     Платники єдиного податку четвертої групи, зокрема, юридичні особи, утворені протягом року шляхом злиття, приєднання або перетворення у звітному податковому періоді, у тому числі за набуті ними площі нових земельних ділянок, вперше сплачують податок протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу, в якому відбулося таке обрання/перехід, в якому відбулося утворення (виникнення права на земельну ділянку), а надалі – у порядку, визначеному п.п. 295.9.2 п. 295.9 ст. 295 ПКУ (п.п. 295.9.3 п. 295.9 ст. 295 ПКУ).

     Платники єдиного податку четвертої групи перераховують в установлений строк загальну суму коштів на відповідний рахунок місцевого бюджету за місцем розташування земельної ділянки (п.п. 295.9.8 п. 295.9 ст. 295 ПКУ).

 

Форма та порядок подання уточнюючого податкового розрахунку 1ДФ

        Форма та Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) затверджені наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4.

       Порядок заповнення звітного нового та уточнюючого податкових розрахунків є однаковим. Звітний новий та уточнюючий податкові розрахунки подаються на підставі інформації з попередньо поданого податкового розрахунку і містять інформацію лише за рядками й реквізитами, які уточнюються. Для заповнення також використовується інформація з повідомлень про виявлені помилки, які відправляються контролюючими органами до податкового агента.

Коригування показників розділу I:

- для виключення одного помилкового рядка з попередньо введеної інформації потрібно повторити всі графи такого рядка і у графі 9 вказати «1» - на виключення рядка;

- для введення нового або пропущеного рядка потрібно повністю заповнити всі його графи і у графі 9 указати «0» - на введення рядка;

- для заміни одного помилкового рядка іншим потрібно виключити помилкову інформацію та ввести правильну інформацію, тобто повністю заповнити два рядки, один з яких виключає попередньо внесену інформацію, а другий вносить правильну інформацію. У такому разі в першому рядку в графі 9 указується «1» - рядок на виключення, а в другому – «0» - рядок на введення.

Коригування показників розділу II:

Підрозділ «Оподаткування процентів»:

Для виключення помилкового рядка з попередньо введеної інформації у рядку «Оподаткування процентів - виключення**» потрібно повторити всі графи помилкового рядка, а в рядку «Оподаткування процентів» відобразити правильну інформацію;

Підрозділ «Оподаткування виграшів (призів) у лотерею»:

Для виключення помилкового рядка з попередньо введеної інформації у рядку «Оподаткування виграшів (призів) у лотерею - виключення***» потрібно повторити всі графи помилкового рядка, а в рядку «Оподаткування виграшів (призів) у лотерею» відобразити правильну інформацію;

Підрозділ «Військовий збір»:

Для виключення помилкового рядка з попередньо введеної інформації у рядку «Військовий збір - виключення****» потрібно повторити всі графи помилкового рядка, а в рядку «Військовий збір» відобразити правильну інформацію.

 

З 1 серпня 2019 заяву на повернення помилково сплачених коштів можна подавати в електронному вигляді

       З 26.04.2019 р. набрав чинності наказ Міністерства фінансів України від 11.02.2019 р. № 60 "Про затвердження Порядку інформаційної взаємодії Державної фіскальної служби України, її територіальних органів, Державної казначейської служби України, її територіальних органів, місцевих фінансових органів у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов’язань та пені" (далі – Порядок).

      Новація Порядку полягає у запровадженні єдиної автоматизованої системи створення, підписання, погодження електронних документів, їх передавання, одержання, оброблення з використанням електронного цифрового підпису та інформаційно-телекомунікаційних технологій і систем.

     Порядок застосовується щодо повернення платежів, що належать:

- державному бюджету, з першого числа четвертого місяця, що настає за місяцем офіційного опублікування цього наказу, тобто з 01.08.2019 р.;

- місцевим бюджетам, та платежів, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами, з першого числа сьомого місяця, що настає за місяцем офіційного опублікування цього наказу, тобто, з 01.11.2019 р.

      Таким чином, починаючи з 01 серпня 2019 року, платники податків мають змогу подати заяву (у довільній формі), на повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов’язань по платежах, належних державному бюджету в електронному вигляді через приватну частину «Електронного кабінету» вибравши у меню «Листування з ДФС».

       Нагадаємо, що робота у приватній частині Електронного кабінету виконується з використанням електронного цифрового підпису (кваліфікованого електронного підпису), отриманого у будь-якому Акредитованому центрі сертифікації ключів.

 

Основні засоби внесенні до статутного фонду. Чи нараховувати амортизацію?

        Розрахунок амортизації основних засобів здійснюється відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням обмежень, встановлених п.п. 14.1.138 ст. 14, п.п. 138.3.2 - 138.3.4 ст. 138 ПКУ.

        Для розрахунку амортизації відповідно до положень п. 138.3 ст. 138 ПКУ визначається вартість основних засобів без урахування їх переоцінки (уцінки, дооцінки), проведеної відповідно до положень бухгалтерського обліку (п.п. 138.3.1 ст. 138 ПКУ).

        Не підлягають амортизації та проводяться за рахунок відповідних джерел витрати на придбання, ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих основних засобів (основних засобів, не призначених для використання в господарській діяльності платника податку).

        Пунктом 7 П(С)БО 7 «Основні засоби», затвердженого наказом МФУ від 27.04.2000 № 92, встановлено, що придбані (створені) основні засоби зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю.

        Первісною вартістю основних засобів, що внесені до статутного капіталу підприємства, визнається погоджена засновниками (учасниками) підприємства їх справедлива вартість з урахуванням витрат, передбачених п. 8 П(С)БО 7 (п. 10 П(С)БО 7).

       Первісна вартість об’єкта основних засобів складається з таких витрат:

- суми, що сплачують постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків);

- реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються в зв’язку з придбанням (отриманням) прав на об’єкт основних засобів;

- суми ввізного мита;

- суми непрямих податків у зв’язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємству/установі);

- витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів;

- витрати на транспортування, установку, монтаж, налагодження основних засобів;     інші витрати, безпосередньо пов’язані з доведенням основних засобів до стану, у якому вони придатні для використання із запланованою метою.

       У податковому обліку не передбачено обмежень щодо нарахування амортизації на основні засоби, внесені до статутного фонду підприємства.

        Такі основні засоби, які призначені для використання в господарській діяльності платника податку, підлягають амортизації. Амортизації підлягає погоджена засновниками (учасниками) підприємства їх справедлива вартість з урахуванням вищезазначених витрат, передбачених п. 8 П(С)БО 7.

 

Чи переносяться терміни проведення перевірок у зв’язку із відпусткою або відрядженням посадових осіб підприємств?

        Перенесення термінів проведення документальних планових, позапланових та фактичних перевірок у зв’язку із хворобою, відпусткою або відрядженням посадових осіб юридичної особи Податковим кодексом України не передбачено.      

Умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальних планових або позапланових виїзних та фактичних перевірок визначено ст. 81 розділу II Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VІ зі змінами і доповненнями.

         Також, інформуємо, що відповідно до статті 92 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року №435-IVзі змінами та доповненнями юридична особа набуває цивільних прав та обов’язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

         Чинним законодавством передбачено, що призначення на посаду, звільнення, відпустка працівника або призначення до виконання функцій тимчасово відсутнього працівника оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу.

         Якщо установчими документами не передбачено покладання на іншу особу організаційно – розпорядчих або адміністративно – господарських обов’язків на випадок відсутності керівника та головного бухгалтера з об’єктивних причин (відпустка, відрядження, лікарняний тощо) відповідними організаційно – розпорядчими документами підприємства тимчасово призначається особа, уповноважена на виконання таких функцій.

 

Держмито приватні нотаріуси не справляють

        Пунктом 3 ст. 2 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993  № 7-93 «Про державне мито» із змінами та доповненнями встановлено, що державне мито справляється за вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами і виконавчими комітетами сільських, селищних, міських Рад народних депутатів, а також за видачу дублікатів нотаріально засвідчених документів.

       Частиною першою ст. 31 Закону України від 02.09.1990 №3425-ХІІ «Про нотаріат» із змінами та доповненнями та п. 3 глави 16 розд. I Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5 із змінами та доповненнями, встановлено, що приватні нотаріуси за вчинення нотаріальних дій справляють плату, розмір якої визначається за домовленістю між нотаріусом та громадянином або юридичною особою.

       Враховуючи викладене, приватні нотаріуси не справляють державне мито за вчинення нотаріальних дій щодо посвідчення цивільно-правових угод, а справляють плату, розмір якої визначається за домовленістю з громадянином або юридичною особою.

 

Реєстрація суб’єктів господарювання як платників акцизного податку

       Реєстрація у контролюючих органах як платників акцизного податку суб’єктів господарювання, що здійснюють діяльність з виробництва підакцизних товарів (продукції) та/або імпорту алкогольних напоїв та тютюнових виробів, яка підлягає ліцензуванню, здійснюється на підставі відомостей, наданих органами ліцензування, щодо видачі таким суб’єктам відповідних ліцензій. Органи ліцензування, уповноважені видавати ліцензії на зазначені види діяльності, зобов’язані надати контролюючому органу за місцезнаходженням юридичних осіб, місцем проживання фізичних осіб - підприємців інформацію про видані, переоформлені, призупинені або анульовані ліцензії у п’ятиденний строк з дня здійснення таких дій.

       Особи, які здійснюватимуть реалізацію пального або спирту етилового, підлягають обов’язковій реєстрації як платники акцизного податку на підставі поданої не пізніше ніж за три робочі дні до початку здійснення реалізації пального або спирту етилового заяви, форма якої затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державноїфінансової політики.

        Реєстрація інших суб’єктів господарювання як платників акцизного податку здійснюється на підставі поданих за встановленою формою декларацій, які подаються:

- суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі, які здійснюють реалізацію підакцизних товарів – за місцезнаходженням пункту продажу товарів;
     - всіма іншими суб’єктами господарювання – за місцезнаходженням юридичних осіб або місцем проживання фізичних осіб - підприємців.

        Нагадуємо, що платники податку, визначені п.212.1 ст.212 ПКУ (крім імпортерів підакцизних товарів, зазначених у підпунктах 215.3.4, 215.3.5, 215.3.5 прим. 1, 215.3.5 прим. 2, 215.3.6, 215.3.7, 215.3.8 п. 215.3 ст. 215 ПКУ), подають щомісяця не пізніше 20 числа наступного звітного (податкового) періоду контролюючому органу за місцем реєстрації декларацію з акцизного податку завстановленою формою.

 

Затверджено Порядок заповнення акцизної накладної та нові форми документів

        23.07.2019 р. набрав чинності наказ Міністерства фінансів України від 19.06.2019 № 262 «Про затвердження форм заяви про реєстрацію платника акцизного податку з реалізації пального або спирту етилового та/або акцизних складів, акцизної накладної, розрахунку коригування акцизної накладної, заявки на поповнення (коригування) залишку пального, заявки на поповнення (коригування) залишку спирту етилового, Порядку заповнення акцизної накладної, розрахунку коригування акцизної накладної, заявки на поповнення (коригування) залишку пального, заявки на поповнення (коригування) залишку спирту етилового» (далі – Наказ 262), зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 09.07.2019 за №753/33724.

        Наказом №262 затверджено Порядок заповнення акцизної накладної, розрахунку коригування акцизної накладної, заявки на поповнення (коригування) залишку пального, заявки на поповнення (коригування) залишку спирту етилового, та нові форми документів, зокрема:

- заяви про реєстрацію платника акцизного податку з реалізації пального або спирту етилового та/або акцизних складів;

- акцизну накладну форми «П»;

- акцизну накладну форми «С»;

- коригування акцизної накладної форми «П»;

- розрахунок коригування акцизної накладної форми «С»;

- заявки на поповнення (коригування) залишку пального;

- форму заявки на поповнення (коригування) залишку спирту етилового.

      Наказом № 262 визнано таким, що втратив чинність, наказ Міністерства фінансів України від 25.02.2016 № 218 «Про затвердження форм заяви про реєстрацію платника акцизного податку з реалізації пального, акцизної накладної, розрахунку коригування акцизної накладної, заявки на поповнення (коригування) залишку пального, Порядку заповнення акцизної накладної, розрахунку коригування акцизної накладної, заявки на поповнення (коригування) залишку пального», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 17.03.2016 за № 405/28535.

         Наказ № 262 опублікувано в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» №55 від 23.07.2019.

 

Як оподатковується дохід від продажу одного з об’єктів рухомого майна?

        Дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) протягом звітного (податкового) року одного з об’єктів рухомого майна у вигляді легкового автомобіля та/або мотоцикла, та/або мопеда, не підлягає оподаткуванню (абз.1 п. 173.2 ст. 173 ПКУ).

       Дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) протягом звітного (податкового) року двох та більше об’єктів рухомого майна у вигляді легкового автомобіля та/або мотоцикла, та/або мопеда підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною п. 167.2 ст. 167 ПКУ (абз.2п. 173.2 ст. 173 ПКУ). Ставка, визначена п.167.2 ст.167 ПКУ становить 5 відсотків.

       Отже, доходи, отримані фізичною особою – резидентом від продажу протягом звітного (податкового) року одного легкового автомобіля, одного мотоцикла та одного мопеда, не оподатковуються податком на доходи фізичних осіб.

 

Коли податкові вимоги та податкові повідомлення вважаються відкликаними

      Згідно зі ст. 60 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо:

       сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення (податкова вимога вважається відкликаною у день, протягом якого відбулося погашення суми податкового боргу в повному обсязі);

       контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов’язання або податкову вимогу (податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня прийняття контролюючим органом рішення про скасування такого податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги);

      контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов’язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі (податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобов’язання або податкового боргу);

      рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі (податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними у день набрання законної сили відповідним рішенням суду);

      рішенням суду, що набрало законної сили, зменшується сума грошового зобов’язання, визначена у податковому повідомленні-рішенні контролюючого органу, або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі (податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобов’язання або податкового боргу).