12.08.2019 | 13:35

Платник податку може подати останню (ліквідаційну) Податкову декларацію з податку на прибуток підприємств до закінчення звітного (податкового) кварталу (року)

          Якщо дата ліквідації припадає на початок або середину такого звітного (податкового) кварталу (року), платник податку на прибуток підприємств може подати останню (ліквідаційну) декларацію до закінчення звітного (податкового) кварталу (року), але не пізніше строків встановлених п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України. Додатком до такої декларації та її невід’ємною частиною є комплект річної фінансової звітності (за період з початку року по дату ліквідації), у тому числі ліквідаційний баланс.

           Згідно з п. 97.1 ст. 97 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами і доповненнями (далі – ПКУ) під ліквідацією платника податків розуміється ліквідація платника податків як юридичної особи або державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи чи реєстрація у відповідному уповноваженому органі припинення незалежної професійної діяльності фізичної особи (якщо така реєстрація була умовою ведення незалежної професійної діяльності), внаслідок якої відбувається закриття їх рахунків та/або втрата їх статусу як платника податків відповідно до законодавства.

            Підпунктом 16.1.10 п. 16.1 ст. 16 ПКУ визначено, що платник податків зобов’язаний повідомляти контролюючим органам за місцем обліку такого платника про його ліквідацію або реорганізацію протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення (крім випадків, коли обов’язок здійснювати таке повідомлення покладено законом на орган державної реєстрації).

            Підставами для зняття з обліку у контролюючих органах юридичної особи, її відокремлених підрозділів та самозайнятих осіб є, зокрема, повідомлення чи документальне підтвердження державного реєстратора чи іншого органу державної реєстрації про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи, закриття відокремленого підрозділу юридичної особи (п.п. 67.1.1 п. 67.1 ст. 67 ПКУ).

           Відповідно до п. 7 ст. 111 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-ІV зі змінами та доповненнями (далі – ЦКУ) для проведення перевірок та визначення наявності або відсутності заборгованості із сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, ліквідаційна комісія (ліквідатор) забезпечує своєчасне надання органам доходів і зборів документів юридичної особи (її філій, представництв), у тому числі первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку. До моменту затвердження ліквідаційного балансу ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає та подає контролюючим органам звітність за останній звітний період.

         Згідно з п. 137.4 ст. 137 ПКУ податковими (звітними) періодами для податку на прибуток підприємств, крім випадків, передбачених п. 137.5 ст. 137 ПКУ, є календарні: квартал, півріччя, три квартали, рік. При цьому податкова декларація розраховується наростаючим підсумком. Податковий (звітний) період починається з першого календарного дня податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем податкового (звітного) періоду.

         Якщо платник податку ліквідується (у тому числі до закінчення першого податкового (звітного) періоду), останнім податковим (звітним) періодом вважається період, на який припадає дата ліквідації (п.п. 137.4.3 п. 137.4 ст. 137 ПКУ).

                Строки подання Податкової декларації з податку на прибуток підприємств, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.10.2015 № 897 зі змінами та доповненнями (далі – декларація), для платників, які використовують базовий звітний період квартал або рік встановлені п. 49.18 ст. 49 ПКУ.

               Враховуючи, що дата ліквідації може припадати на початок або середину звітного (податкового) кварталу (року), то платник податку на прибуток підприємств може подати останню (ліквідаційну) декларацію починаючи з дня внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань (далі – ЄДР) про ліквідацію юридичної особи, але не пізніше строків встановлених п. 49.18 ст. 49 ПКУ.

           При цьому, відповідно до п. 46.2 ст. 46 ПКУ платник податку на прибуток подає разом з відповідною декларацією квартальну або річну фінансову звітність у порядку, передбаченому для подання податкової декларації з урахуванням вимог ст. 137 ПКУ. Така фінансова звітність є додатком до декларації та її невід’ємною частиною.  У балансі за останній звітний (податковий) період (ліквідаційному), відображаються результати прийнятих рішень про стягнення боргів, розподілення активів, власного капіталу та погашення (списання) зобов’язань, що повинно привести до відсутності активів, власного капіталу і зобов’язань ліквідованого підприємства на заключну дату складання ліквідаційного балансу.

             Пунктом 3 ст. 13 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зі змінами та доповненнями визначено, що звітним періодом підприємства, що ліквідується, є період з початку звітного року до дати прийняття рішення про його ліквідацію.

 

Перехід на спрощену систему оподаткування СГ – юридичної особи

               Cуб’єкти господарювання - юридичні особи, що є платниками інших податків і зборів, мають право прийняти рішення про перехід на спрощену систему оподаткування  зі сплатою єдиного податку шляхом подання заяви до контролюючого органу не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного календарного кварталу.

            Такий суб’єкт господарювання може здійснити перехід на спрощену систему оподаткування один лише раз протягом календарного року.

            Перехід на спрощену систему оподаткування може бути здійснений за умови, якщо протягом календарного року, що передує періоду переходу на спрощену систему оподаткування, суб’єктом господарювання дотримано вимоги, встановлені пунктом 291.4 ст. 291 ПКУ.

             До поданої заяви СГ додається розрахунок доходу за попередній календарний рік.

 

Продали квартиру? Що з податком на нерухомість?

          У разі переходу права власності на об’єкт оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, від одного власника до іншого протягом календарного року податок обчислюється для попереднього власника за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому припинилося право власності на зазначений об’єкт оподаткування, а для нового власника – починаючи з місяця, в якому він набув право власності (п.п. 266.8.1 п. 266.8 ст.266 Податкового кодексу України).

          Зверніть увагу, що контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності (п.п.266.8.2 п. 266.8 ст. 266 ПКУ).

          Відповідно до ст.2 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

           Згідно з ст.24 КЗпП при укладенні трудового договору у випадках, передбачених законодавством, громадянин зобов'язаний подати документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію).

          Тобто, у разі прийняття на роботу, яка потребує спеціальних знань, громадянин подає документ про освіту, яка відповідає вимогам до освіти та кваліфікації, передбачених посадовими кваліфікаційних характеристик професій працівників.

          Статтею 8 Закону України від 5 вересня 2017 року №2145 «Про освіту» (далі – Закон №2145) встановлено, що формальна освіта - це освіта, яка здобувається за освітніми програмами відповідно до визначених законодавством рівнів освіти, галузей знань, спеціальностей і передбачає досягнення здобувачами освіти визначених стандартами освіти результатів навчання відповідного рівня освіти та здобуття кваліфікацій, що визнаються державою.

            Згідно зі ст.4 Закону  України від 01.07.2014  №1556 «Про вищу освіту» кожен має право на вищу освіту.

            Відповідно до ст. 6 Закону України від 12 січня 2012 року №4312 «Про професійний розвиток працівників» організація професійного навчання працівників здійснюється роботодавцями з урахуванням потреб власної господарської або іншої діяльності відповідно до вимог законодавства.

            Професійне навчання працівників здійснюється у роботодавця, на договірній основі у професійно-технічних та вищих навчальних закладах, на підприємствах, в установах або організаціях. За результатами формального навчання видається документ про освіту встановленого зразка.

           Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Податкового кодексу України (далі – ПКУ). Відповідно до п.163.1 ст.163 ПКУ об'єктом оподаткування фізичної особи-резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

            Статтею 165 ПКУ встановлено виключний перелік доходів, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу.

             Так, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається сума, сплачена будь-якою юридичною або фізичною особою на користь вітчизняних вищих та професійно-технічних навчальних закладів за здобуття освіти, за підготовку чи перепідготовку платника податку, але не вище трикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року за кожний повний або неповний місяць навчання, підготовки чи перепідготовки такої фізичної особи (п.п.165.1.21 п.165.1 ст.165 ПКУ).

             При цьому, законодавством не встановлено обмежень щодо терміну за який роботодавець має право здійснити оплату за навчання найманого працівника.

             Тобто, якщо юридична особа-роботодавець сплатила на користь вітчизняних вищих та професійно-технічних навчальних закладів за здобуття освіти, за підготовку чи перепідготовку свого працівника однією сумою в поточному році за весь період навчання, який складається з декількох років, при цьому її розмір не перевищує трикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року за кожний повний або неповний місяць навчання, то сплачена роботодавцем сума не оподатковується.

 

Як оподатковуються витрати на придбання освіти для працівника?

           Відповідно до ст.2 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

           Згідно з ст.24 КЗпП при укладенні трудового договору у випадках, передбачених законодавством, громадянин зобов'язаний подати документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію).

          Тобто, у разі прийняття на роботу, яка потребує спеціальних знань, громадянин подає документ про освіту, яка відповідає вимогам до освіти та кваліфікації, передбачених посадовими кваліфікаційних характеристик професій працівників.

          Статтею 8 Закону України від 5 вересня 2017 року №2145 «Про освіту» (далі – Закон №2145) встановлено, що формальна освіта - це освіта, яка здобувається за освітніми програмами відповідно до визначених законодавством рівнів освіти, галузей знань, спеціальностей і передбачає досягнення здобувачами освіти визначених стандартами освіти результатів навчання відповідного рівня освіти та здобуття кваліфікацій, що визнаються державою.

            Згідно зі ст.4 Закону  України від 01.07.2014  №1556 «Про вищу освіту» кожен має право на вищу освіту.

            Відповідно до ст. 6 Закону України від 12 січня 2012 року №4312 «Про професійний розвиток працівників» організація професійного навчання працівників здійснюється роботодавцями з урахуванням потреб власної господарської або іншої діяльності відповідно до вимог законодавства.

            Професійне навчання працівників здійснюється у роботодавця, на договірній основі у професійно-технічних та вищих навчальних закладах, на підприємствах, в установах або організаціях. За результатами формального навчання видається документ про освіту встановленого зразка.

           Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Податкового кодексу України (далі – ПКУ). Відповідно до п.163.1 ст.163 ПКУ об'єктом оподаткування фізичної особи-резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

            Статтею 165 ПКУ встановлено виключний перелік доходів, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу.

             Так, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається сума, сплачена будь-якою юридичною або фізичною особою на користь вітчизняних вищих та професійно-технічних навчальних закладів за здобуття освіти, за підготовку чи перепідготовку платника податку, але не вище трикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року за кожний повний або неповний місяць навчання, підготовки чи перепідготовки такої фізичної особи (п.п.165.1.21 п.165.1 ст.165 ПКУ).

             При цьому, законодавством не встановлено обмежень щодо терміну за який роботодавець має право здійснити оплату за навчання найманого працівника.

             Тобто, якщо юридична особа-роботодавець сплатила на користь вітчизняних вищих та професійно-технічних навчальних закладів за здобуття освіти, за підготовку чи перепідготовку свого працівника однією сумою в поточному році за весь період навчання, який складається з декількох років, при цьому її розмір не перевищує трикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року за кожний повний або неповний місяць навчання, то сплачена роботодавцем сума не оподатковується.

 

Перелік документів, необхідних для укладення договору про добровільну сплату єдиного внеску

         ДФС повідомляє, що Перелік документів, необхідних для укладення договору про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування, передбачено п.п.1 п.2 розд.V Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449 «Про затвердження Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язове державне соціальне страхування» (далі – Інструкція №449).

          Усі платники, які мають право на добровільну сплату єдиного внеску з деяких видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, подають до державних фіскальних органів за місцем проживання:

- заяву про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування або про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування (одноразова сплата єдиного внеску) за формою згідно з додатком 3 до Інструкції №449;

- копію трудової книжки (за наявності);

- виписку з системи персоніфікованого обліку (ОК-5);

- копію документа, що посвідчує особу.

 

Cімейні фермерські господарства отримають додаткову фінансову підтримку

         Постановою Кабінету Міністрів України від 22 травня 2019 року №565 затверджено Порядок надання сімейним фермерським господарствам додаткової фінансової підтримки через механізм доплати на користь застрахованих осіб – членів/голови сімейного фермерського господарства єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування. Постанова №565 набуває чинності з 1 січня 2020 року.

         Право на отримання доплати мають члени/голова сімейного фермерського господарства без статусу юридичної особи, яке утворене відповідно до статті 8 1 Закону України "Про фермерське господарство" та зареєстроване платником єдиного податку четвертої групи згідно із главою 1 розділу XIV Податкового кодексу України.

    Порядком визначено механізм надання сімейним фермерським господарствам додаткової фінансової підтримки через запровадження доплати на користь застрахованих осіб – членів/голови сімейного фермерського господарства єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

          Прийняте рішення сприятиме розвитку такої форми господарювання, як сімейні фермерські господарства.

 

Податковий борг позбавляє єдинника права на спрощену систему оподаткування

     Відповідно до п. 299.1 ст. 299 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) реєстрація суб'єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.

     Реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу (п. 299.10 ст. 299 ПКУ).

      Причини вимушеного переходу  на сплату інших податків і зборів перелічені в п.п. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПКУ.

      Так, відповідно до частини восьмої п.п. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПКУ платники єдиного податку у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів в останній день другого із послідовних кварталів.

      Нагадуємо, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений ПКУ строк, та непогашеної нарахованої пені (п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).

 

Які оподатковувані операції враховують для реєстрації платником ПДВ

            ДФС Українинагадує суб’єктам господарювання, які хочуть реєструватись платниками ПДВ, що відповідно до п. 181.1 ст. 181 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп’ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1 млн грн (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов’язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених ст. 183 ПКУ, крім особи, яка є платником єдиного податку першої-третьої групи.

           Якщо особа, яка відповідно до пункту 181.1 статті 181 ПКУ не є платником податку у зв’язку з тим, що обсяги оподатковуваних операцій відсутні або є меншими від встановленої зазначеною статтею суми, вважає за доцільне добровільно зареєструватися як платник податку, така реєстрація здійснюється за її заявою (п. 182.1 ст. 182 ПКУ).

          Згідно із розділами V та ХХ ПКУ до оподатковуваних операцій з постачання товарів/послуг належать операції, що підлягають оподаткуванню за основною ставкою ПДВ, ставкою 7 відсотків, нульовою ставкою ПДВ та звільнені (умовно звільнені) від оподаткування ПДВ.

 

ФОП – роботодавець. Обов’язки щодо сплати податків та подання звітності

           Головне управління ДФС у Харківській області звертає увагу підприємців - роботодавців на виконання ними обов’язку своєчасно нараховувати та виплачувати заробітну плату найманим працівникам, а також подавати звітність та сплачувати податки.

          До початку роботи  працівника слід подати до органу ДФС за місцем обліку ФОП як платника єдиного внеску повідомлення про прийняття працівника на роботу за формою, встановленою  постановою  КМУ  від 17 червня 2015р. №413. 

          Підприємці, які використовують працю найманих осіб,  повинні подавати Звіт із ЄСВ за формою додатка 4 до Порядку,  затвердженому наказом Мінфіну України від 14.04.2015р. №435 (у редакції наказу від 15.05.2018 №511). Звіт подаєтьсящомісячно протягом 20 календарних днів, що настають  за останнім  днем звітного місяця. У разі, якщо останній день  строку подання  Звіту припадає на вихідний (святковий) день, останнім днем  його подання вважається перший після нього робочий день  (п.14 р.ІІ Порядку №435).

         Про суми нарахованої заробітної плати та суми утриманого податку на доходи фізичних осіб і військового збору підприємцям - роботодавцям  слід звітувати  шляхом подання Податкового розрахунку за формою №1ДФ, затвердженого наказом Мінфіну  України  від 13.01.2015р. №4.

    Податковий розрахунок (Ф. №1ДФ)  подається  щокварталу протягом  40 календарних  днів, що настають за звітним кварталом. Якщо останній день  строку подання Ф.№1ДФ  припадає на вихідний (святковий) день, останнім днем  вважається операційний день, що настає за вихідним  або святковим днем (п.49.20. ст.49 ПКУ).

           Податок на доходи фізичних осіб та військовий збір сплачуються (перераховуються)  під час виплати  заробітної плати. Банки приймають  платіжні документи  на виплату доходу лише за умови  одночасного подання розрахункового документу на перерахування податку і збору до бюджету. Якщо  дохід (зарплата) надається  у не грошовій формі чи виплачується   готівкою із каси, ПДФО та військовий збір  сплачуються  протягом 3-х  банківських днів, що настають за днем  нарахування (виплати, надання) доходу (ст.168 ПКУ).

         Єдиний соціальний внесок, нарахований  на заробітну плату працівників, сплачується   не пізніше  20 числа  наступного місяця.     

         Для упередження порушень чинного законодавства  щодо своєчасності та повноти сплати податків та ЄСВ, недопущення втрат бюджету та виникнення податкового боргу, підприємцям слід уважно заповнювати реквізити рахунків у розрахункових документах.  

 

Коли голова фермерського господарства є платником ЄСВ?

        Фермерське  господарство підлягає державній реєстрації як юридична особа або фізична особа - підприємець. Голова фермерського господарства, зобов’язаний сплачувати єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – ЄСВ) за себе щокварталу до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується ЄСВ у випадках якщо він:

- зареєстрований як фізична особа - підприємець;

- є членом фермерського господарства, зареєстрованого як юридична особа (про що зазначено в установчому документі – Статуті) та не належить до кола осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах.

         При цьому він зобов’язаний стати на облік у контролюючих органах як платник ЄСВ відповідно до п.5 прим.1 ч.І ст.4 Закону України від 8 липня
2010 року №2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон №2464).

          Водночас, якщо голова фермерського господарства є засновником або іншою визначеною в Статуті особою, при цьому згідно з Статутом не є членом такого господарства, то він не є платником ЄСВ у розумінні п.51 ч.І ст.4
Закону №2464.

 

Щодо подання ліквідаційної Податкової декларації з податку на прибуток підприємств

        Згідно з п. 97.1 ст. 97 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) під ліквідацією платника податків розуміється ліквідація платника податків як юридичної особи або державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи чи реєстрація у відповідному уповноваженому органі припинення незалежної професійної діяльності фізичної особи (якщо така реєстрація була умовою ведення незалежної професійної діяльності), внаслідок якої відбувається закриття їх рахунків та/або втрата їх статусу як платника податків відповідно до законодавства.

        Підпунктом 16.1.10 п. 16.1 ст. 16 ПКУ визначено, що платник податків зобов’язаний повідомляти контролюючим органам за місцем обліку такого платника про його ліквідацію або реорганізацію протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення (крім випадків, коли обов’язок здійснювати таке повідомлення покладено законом на орган державної реєстрації).

         Підставами для зняття з обліку у контролюючих органах юридичної особи, її відокремлених підрозділів та самозайнятих осіб є, зокрема, повідомлення чи документальне підтвердження державного реєстратора чи іншого органу державної реєстрації про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи, закриття відокремленого підрозділу юридичної особи (п. п. 67.1.1 п. 67.1 ст. 67 ПКУ).

         Відповідно до п. 7 ст. 111 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ) для проведення перевірок та визначення наявності або відсутності заборгованості із сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, ліквідаційна комісія (ліквідатор) забезпечує своєчасне надання органам доходів і зборів документів юридичної особи (її філій, представництв), у тому числі первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку. До моменту затвердження ліквідаційного балансу ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає та подає контролюючим органам звітність за останній звітний період.

         Згідно з п. 137.4 ст. 137 ПКУ податковими (звітними) періодами для податку на прибуток підприємств, крім випадків, передбачених п. 137.5 ст. 137 ПКУ, є календарні: квартал, півріччя, три квартали, рік. При цьому податкова декларація розраховується наростаючим підсумком. Податковий (звітний) період починається з першого календарного дня податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем податкового (звітного) періоду.

         Якщо платник податку ліквідується (у тому числі до закінчення першого податкового (звітного) періоду), останнім податковим (звітним) періодом вважається період, на який припадає дата ліквідації (п. п. 137.4.3 п. 137.4 ст. 137 ПКУ).

         Строки подання Податкової декларації з податку на прибуток підприємств, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.10.2015 № 897 зі змінами та доповненнями (далі – декларація), для платників, які використовують базовий звітний період квартал або рік встановлені п. 49.18 ст. 49 ПКУ.

          Враховуючи, що дата ліквідації може припадати на початок або середину звітного (податкового) кварталу (року), то платник податку на прибуток підприємств може подати останню (ліквідаційну) декларацію починаючи з дня внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань (далі – ЄДР) про ліквідацію юридичної особи, але не пізніше строків встановлених п. 49.18 ст. 49 ПКУ.

          При цьому, відповідно до п. 46.2 ст. 46 ПКУ платник податку на прибуток подає разом з відповідною декларацією квартальну або річну фінансову звітність у порядку, передбаченому для подання податкової декларації з урахуванням вимог ст. 137 ПКУ. Така фінансова звітність є додатком до декларації та її невід’ємною частиною.

          У балансі за останній звітний (податковий) період (ліквідаційному), відображаються результати прийнятих рішень про стягнення боргів, розподілення активів, власного капіталу та погашення (списання) зобов’язань, що повинно привести до відсутності активів, власного капіталу і зобов’язань ліквідованого підприємства на заключну дату складання ліквідаційного балансу.

         Пунктом 3 ст. 13 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що звітним періодом підприємства, що ліквідується, є період з початку звітного року до дати прийняття рішення про його ліквідацію.

         Таким чином, якщо дата ліквідації припадає на початок або середину такого звітного (податкового) кварталу (року), платник податку на прибуток підприємств може подати останню (ліквідаційну) декларацію до закінчення звітного (податкового) кварталу (року), але не пізніше строків встановлених п. 49.18 ст. 49 ПКУ. Додатком до такої декларації та її невід’ємною частиною є комплект річної фінансової звітності (за період з початку року по дату ліквідації), у тому числі ліквідаційний баланс.

 

Змінили прізвище або місце проживання – зверніться до органів фіскальної служби

       Головне управління ДФС у Харківській області нагадує, що відповідно до пп.70.7 ПКУ фізичні особи - платники податків зобов’язані подавати до контролюючих органів відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки платника податків або повідомлення. Відомості про зміну даних подаються платником податку протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви за формою 5-ДР до контролюючого органу за своєю податковою адресою, а фізична особа, яка не має постійного місця проживання в Україні, – до контролюючого органу за місцем отримання доходів або за місцезнаходженням іншого об’єкта оподаткування.

      Пунктом п.45.1 ст.45 ПКУ передбачено, що платник податків зобов’язаний визначити свою податкову адресу. Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків - фізична особа може мати одну податкову адресу.

       Шановні громадяни! Не відкладайте свій візит до контролюючого органу – приведіть свої документи у відповідність до чинного податкового законодавства.

 

Всі об’єкти оподаткування повинні бути обліковані в органах ДФС

       Головне управління ДФС у Харківській області повідомляє, що платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об’єктів оподаткування або об’єктів, які пов’язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).

       Об’єкти оподаткування і об’єкти, пов’язані з оподаткуванням – це майно та дії, у зв’язку з якими у платника податків виникають обов’язки щодо сплати податків та зборів.

Платники зобов’язані повідомляти про всі об’єкти оподаткування і об’єкти, пов’язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків,тобто надавати форму № 20-ОПП.

       Заява про взяття на облік платника податків за неосновним місцем обліку подається у відповідний податковий орган протягом 10 робочих днів після створення відокремленого підрозділу, реєстрації рухомого чи нерухомого майна чи відкриття об’єкта чи підрозділу, через які провадиться діяльність або які підлягають оподаткуванню.

       Згідно з п. 117.1 ПКУ неподання у строки та у випадках, передбачених ПКУ, заяв або документів для взяття на облік у відповідному контролюючому органі, реєстрації змін місцезнаходження чи внесення інших змін до своїх облікових даних, неподання виправлених документів для взяття на облік чи внесення змін, подання з помилками чи у неповному обсязі, неподання відомостей стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського обліку та/або складення податкової звітності, відповідно до вимог встановлених ПКУ, – тягнуть за собою накладення штрафу на самозайнятих осіб у розмірі 170 грн., на юридичних осіб, відокремлені підрозділи юридичної особи чи юридичну особу, відповідальну за нарахування та сплату податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність – 510 грн.

      Нагадуємо, що через неподання ф. №20-ОПП неможливо зареєструвати РРО на господарську одиницю, а також не приймаються заявки на переміщення пального або спирту етилового транспортними засобами, на які не подано ф. №20-ОПП.