30.10.2020 | 15:00

 

Порядок реалізації пілотного проекту «Програма відновлення для неповнолітніх, які є підозрюваними у вчиненні злочину»

 

Пілотний проект ґрунтується на відновних підходах у кримінальних провадженнях про злочини невеликої та середньої тяжкості, вчинені неповнолітніми, і включає в себе скоординовану організацію ефективної комунікації між такими неповнолітніми і потерпілими від вчинених ними злочинів з метою забезпечення відшкодування заподіяної шкоди, максимально раннього виведення неповнолітніх правопорушників із кримінального процесу з обов’язковим ужиттям узгоджених заходів для їх ресоціалізації та запобігання повторним злочинам.

Програма відновлення для неповнолітніх, які є підозрюваними у вчиненні злочину (далі – Програма), може бути застосована у разі:

  • наявності потерпілої сторони – фізичної особи, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридичної особи, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди;
  • вчинення неповнолітнім вперше злочину невеликої або середньої тяжкості;
  • визнання неповнолітнім факту вчинення злочину;
  • згоди неповнолітнього і потерпілого на участь у Програмі.

У разі якщо обставини кримінального провадження відповідають умовам, визначеним у пункті 4 цього Порядку, прокурор:

  • інформує неповнолітнього, його законного представника та потерпілого, його законного представника (далі – сторони) про можливість реалізації Програми шляхом залучення регіональним центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги (далі – регіональний центр) посередника та укладення угоди про застосування Програми відновлення для неповнолітніх, які є підозрюваними у вчиненні злочину (далі – угода), форма якої наведена у додатку 1 до цього Порядку;
  • роз’яснює, що результати участі у Програмі враховуватимуться під час прийняття рішення про наявність підстав для звільнення від кримінальної відповідальності відповідно до статей 45, 46 Кримінального кодексу України (у разі вчинення неповнолітнім вперше злочину невеликої тяжкості або необережного злочину середньої тяжкості), статті 48 Кримінального кодексу України або закриття кримінального провадження на підставі частини четвертої статті 56 Кримінального процесуального кодексу України, пункту 7 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України.

У разі отримання згоди сторін прокурор пропонує їм заповнити заяву про участь у Програмі відновлення для неповнолітніх, які є підозрюваними у вчиненні злочину, та згоду на обробку персональних даних (далі – заява) за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку.

За окремими оцінками, втілення такого проекту по всій Україні дасть можливість вивести з-під кримінального переслідування понад 1,5 тисячі дітей. Суть програми відновлення – дати дитині другий шанс, ресоціалізувати її та запобігти вчиненню повторних правопорушень. Понад рік реалізації пілотного проєкту ювенальними прокурорами до цієї програми вже залучено 137 підлітків. Щодо 60 дітей вже прийнято позитивні рішення суду щодо звільнення від кримінальної відповідальності.
Головна мета програми відновного правосуддя для неповнолітніх – максимально раннє виведення дітей із кримінального процесу та ресоціалізація їх у суспільне життя.

Сьогодні у кримінальному процесі переважає каральний підхід. Дитина, яка через складні життєві обставини вперше щось вкрала, може потрапити за грати на три роки. За статистикою Генпрокуратури, в 70% випадків неповнолітній правопорушник, який потрапив за грати на строк більше одного року, потрапляє у в’язницю повторно.

За більш детальними роз’ясненнями необхідно звертатись до відділу «Кегичівське бюро правової допомоги» за адресою: 64003, Харківська область, смт.Кегичівка, вул.Волошина, 29 або за телефоном (05755) 3-11-84.

 

Зняття особи з реєстрації місця проживання

 

Актуальним питанням сьогодення є питання зняття з реєстрації особи, яка зареєстрована у житловому приміщенні (будинку або квартирі), власником якого ви є.

Відповідно до норм чинного законодавства кожен має право на житло. Це право закріплене статтею 47 Конституції України. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду. Відповідно до ст. 379 Цивільного кодексу України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них. Реалізуючи своє право на житло людина може користуватись тільки тим житлом, право користування яким у неї виникло на підставі правочину, або на підставі закону. Таке право виникає у власника житла, членів його сім’ї, орендаря (наймача) житла та членів його сім’ї.

Відповідно до ст. 383 Цивільного процесуального кодексу України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім’ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.

Інколи так складаються обставини, що в житловому приміщенні (будинку або квартирі), зареєстрована людина (або навіть кілька), яка фактично там не проживає. Це створює ряд перешкод та незручностей для власників житла. Це і надмірне нарахування плати за комунальні послуги і відсутність можливості отримати житлову субсидію та і взагалі людина позбавляється можливості вільно володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд.

Найлегший та найшвидший шлях зняття такої особи з реєстрації місця проживання – за її добровільною згодою. Також зняття особи з місця її реєстрації відповідно до пункту 26 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 року №207 може проводитися на підставі:

–          свідоцтва про смерть,

–          повідомлення територіального органу або підрозділу ДМС із зазначенням відповідних реквізитів паспорта померлої особи або документа про смерть, виданого компетентним органом іноземної держави, легалізованого в установленому порядку;

–          інших документів, які свідчать про припинення:

–          підстав для перебування на території України іноземців та осіб без громадянства (інформація територіального органу ДМС або територіального підрозділу ДМС, на території обслуговування якого зареєстровано місце проживання особи, про закінчення строку дії посвідки на тимчасове проживання або копія рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання чи скасування дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання в Україні);

–          підстав для проживання бездомної особи у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту (письмове повідомлення соціальної установи, закладу соціального обслуговування та соціального захисту);

–          підстав на право користування житловим приміщенням (закінчення строку дії договору оренди, найму, піднайму житлового приміщення, строку навчання в навчальному закладі (у разі реєстрації місця проживання в гуртожитку навчального закладу на час навчання), відчуження житла та інших визначених законодавством документів).

Зняття з реєстрації місця проживання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, осіб, стосовно яких встановлено опіку та піклування, здійснюється за погодженням з органами опіки та піклування.

Також існує ще один спосіб зняття з реєстрації місця проживання особи – судовий. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України  «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі: судового  рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою, тобто таку особу можна зняти з реєстрації без її згоди виключно на підставі рішення суду.

Така позовна заява подається в порядку цивільного судочинства до районних, районних у містах, міських та міськрайонних судів за місцезнаходження жилого приміщення.

Слід також зазначити, що відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом 7 днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.

Таким чином, як випливає з цієї норми, зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено на підставі рішення суду виключно про:

1) позбавлення права власності на житлове приміщення;

2) позбавлення права користування житловим приміщенням;

3) визнання особи безвісно відсутньою;

4) оголошення фізичної особи померлою.

З викладеного слідує, що вирішення питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про її право користування житловим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства.

Права власника житлового будинку, квартири визначені ст. 386 ЦК України та ст. 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім’ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.

Звертаємо Вашу увагу на те, що суд не здійснює зняття особи з місця реєстрації, а лише визнає особу такою, що втратила право користування жилим приміщенням. Після набрання судового рішення законної сили, власнику житлового приміщення необхідно звернутись з рішенням суду та заявою про зняття з реєстрації місця проживання особи до органів реєстрації: до виконавчого органу сільської, селищної або міської ради, за місцезнаходженням житлового приміщення, або до центру надання адміністративних послуг за місцезнаходженням житлового приміщення, в якому зареєстрована особа.

 

За більш детальними роз’ясненнями необхідно звертатись до відділу «Кегичівське бюро правової допомоги» за адресою: 64003, Харківська область, смт.Кегичівка, вул.Волошина, 29 або за телефоном (05755) 3-11-84.